Мати в тяжких трудах на чужині будує майбутнє,
Для дочки чи для сина очей у ночі не змикає,
Але страшно подумать,коли вдома її не чекають,
А чекають на блага ,які швидко у клубах зникають.
Мати їхала долю щасливу для них будувати
І не знала,що доля це є не машина й не хата …
Це молитва щоденна,це бентежні цілунки дитячі
Долю треба у Бога,а не в рабстві дітям заробляти.
Ті безцінні хвилини,коли треба маля захистити
Мати в рабстві працює,а дитину вчить вулиця жити.
Я звертаюсь до Вас матері,які ще не згубили
Своїх діток ,і їх не лишили на бабусь і на тіток.
Вони Ваше тепло не замінять ніколи,
Вони з трепетом їх не зустрінуть зі школи.
Навіть фауна своїх дітей не лиша без опіки,
Тож згадайте ,що ми подорожні в тутешньому світі.
Пошукайте духовні скарби для дитяти,
Щоб не соромно потім перед Богом стояти.
Не лишайте дітей ні малих,ані юних,
Бо не вернеш назад днів минулих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481869
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 25.02.2014
автор: леся квіт