Здається нам - світ збожеволів...
Усе ламається, все валиться поволі
Панічний хаос оселився поміж нас
В одній державі наче кілька різних рас.
Не знаєм ми: початок чи кінець?
Кого посадять? Кого випустять з в'язниць?
Чи буде мир? А може ще війна?
Для кого Україна своя? А кому чужина?
Затишшя невелике всіх тривожить,
Ще більше людям нерви множить.
Ох, Боже любий, хмари ці розвій...
Щоб знову не почався буревій...
Вже досить жертв невинних, досить втрат.
Здається, ми вже вирвались із грат.
Хоч недовіра у людей ніде не ділась
Вона так міцно нам у душі в'їлась.
Від цих думок ми стали наче зомбі,
Із роздумів зробили катакомби...
Майбутнє для дітей тривожить всіх
Хотілося б ростити в мирі їх...
Та щоб не сталося, а сонце все ж зійде.
І сніг десь неодмінно упаде...
І дощ... і дальше віятиме вітер,
Ніщо не зміниться у цьому світі.
Бо були революції, і війни були,
І все це з часом кануло в минуле.
А в Україні зміниться історія.
Що буде завтра?.. Поки лиш теорія.
25.02.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481895
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.02.2014
автор: Богданочка