Гойдається човник по тихому морі,
У хвилях м'яких одинак,
У човнику тому, натомлений боєм,
Спить сном непробудним юнак.
З глибин лине стогін і скрушне зітхання,
Мов кола по тихій воді,
І човники стиха гойдаються морем,
А в них - козаки молоді.
Так тихо, так тихо у сяйві лампадок,
Лиш сльози, мов зорі, в очах,
У вічність по морі, житейському морі
Провадить той човник свій шлях.
І от, заколисаний слізьми і болем, -
Любові і правди дитя,
Між хвилями моря спить в човнику янгол,
Що з смерті пішов у життя.
24.ІІ.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481913
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2014
автор: Нічна Пташка