Важлива ваша думка!

Оцініть  твір.Тема  твору  "Країна  моєї  мрії".
Думаю,  ви  класні  критики)
Дякую!

***

Отримавши  завдання  написати  твір  «Моя  власна  утопія.  Країна  моєї  мрії»  я  довго  вагалася  над  вибором  теми,  та  провідної  думки  твору,    думала  над  тим,  яку  б  написати  казку,  щоб  людям  дійсно  захотілося  жити  в  моїй  утопії                                                                                                        Але  у  зв’язку  з  подіями,  що  відбуваються  у  нас  в  країні  протягом  останніх  місяців,  тема  утопії  є  досить  актуальною,  і,  не  маючи  власної  країни,  писати  про  вигадану,  буде  безглуздо.  Навіщо  мріяти  про  краину-утопію,  якщо  ми  і  так,  в  буквальному  сенсі    живемо  в  ній?  В  утопії  –  країні,  котра  не  існує,  як  така.
Ми  лише  територія,на  якій  проживають  люди,в  паспорті  у  яких  зазначається,що  вони  «українці».  Але  держава,це  не  тільки  територія  та  населення.  Пригадуючи  курс  філософії,згадався  вислів:  «Будь-яку  державу  можна  назвати  країною,  але  не  кожну  країну  можна  назвати  державою».  Це  як  раз  та  ситуація,  в  якій  перебуваємо  ми.  Країна-  це  ще  влада,  культура,  історія  та  багато  інших  аспектів.  Та  чи  можемо  ми  сказати,  що  наша  країна  має  це?  Навряд  чи.
Так,  в  нас  є  земля,  безкраї  степи,лани,поля.  Ми  пишаємось  її  родючістю,але  чи  замислювався  хтось  над  тим,  що  земля  ця  наскрізь  просочена  кров’ю  нашого  народу,  який  споконвіків  боровся  за  свою  незалежність,  та  суверенність  своєї  держави.
В  нас  є  люди,але  мені  завжди  здавалось,що  ми  мертва  нація.  Кожен  живе  сам  для  себе,  поняття  про  духовні  цінності  моральні  принципи  зустрічаються  досить  рідко.  Але,знову  ж  таки,останні  події  показали  інакше.  В  критичних  ситуаціях  у  кожного  українця  починає  кипіти  справжня  українська  дідівська  козацька  кров.  Кожен  ладен  показати,  що  ми  нездоланний  народ  і  ми  готові  боротися  до  останнього.  
Та  чи  права  я,кажучи  про  нашу  «єдність»,  коли  брат  іде  проти  брата?  Коли  одні  і  ті  ж  люди  ділять  один  одного  на  «наших»  і  «їхніх».  
Чи  буде  хтось  правий,називаючи  нашу  країну  країною,коли  культура  народу  майже  втрачена,бо  відмінність  між  західними  та  східними  традиціями,культурою  помітна  досить  чітко.
Чи  буде  хтось  правий,  розмірковуючи  про  нашу  історію,яка  давно  стала  вигадкою,бо  в  залежності  від  подій  та  влади,вона  активно  переписується  чи  не  кожного  року?
Чи  буде  хтось  правий,  виправдовуючи  нашу  верхівку,  в  той  час,коли  є  Конституція,  є  певні  правила,які  потрібно  дотримуватись  та  діяти  згідно  законів,  вона  дотримується  принципу  «Правила  існують  для  того,щоб  іх  порушувати».  Кожен  діє  заради  власних  інтересів  та  вигоди.  
Озираючись  навкруги  сьогодні,  здається,  що  найелементарніше,  що  існує  в  інших,для  нас  недосяжне,  і  що  скоріше  у  людей  виростуть  крила,та  вони  стануть  безсмертні,ніж  ми  почнемо  діяти.  Я  хочу  сказати  лише  те,  що  кожен  повинен  задуматись  над  цим.  Ми  народ  –  ми  самі  вибираємо  владу,  самі  вибираємо  якими  бути,  які  рішення  приймати.
Не  потрібно  вигадувати  щось  казкове  та  неможливе.  Треба  поставити  ціль  та  впевнено  іти  до  неї.  Бо  ми,народ,  і  є  творцями    нашої  держави,  і  якій  їй  бути,  вирішувати  лише  нам.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481925
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2014
автор: поезія-не-для-тебе