« Ангел...підняв до неба
правицю свою та й поклявся
Живучим во віки віків,...
що вже часу не буде…»
(Об'явлення 10:5,6)
Є час для мовчання, є час для молитви,
Є час для любові, для миру, для битви.
Є час для народження, час для зростання,
Є час для утіхи, є час для навчання.
Є час розкидати і час будувати,
Є час роздирати і вміло зшивати.
Є час для терпіння й стояння в проломі,
Є час для моління у Божому Домі.
Є час танцювати і час горювати,
Є час лікувати і час умирати...
Є час! А коли уже часу не стане
Усі перед Божим Престолом постанем:
Вельможі та бідні, царі та народи —
Для осуду вічного чи нагороди?!
То поки є час, поспіши з покаянням
До Бога прийти. Бо Ісус крізь страждання,
Крізь муки смертельні любов’ю святою
До кожного серця пролився рікою...
Помер...і ВОСКРЕС! І вознісся до Бога!
У Царство Небесне відкрив нам дорогу.
Дорога вузенька,крута, небезпечна:
Хвалитись собою тут вкрай недоречно.
Що любиш: цей світ та його насолоди
Чи істину чисту святої свободи?!
Бажаєш іти невідступно і вперто?—
Для себе самого потрібно умерти.
Дивись на Ісуса. Лиш в Нього є сила,
Любові та вірності вічні вітрила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481938
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.02.2014
автор: Галина Левицька