На бруківці холодною кров'ю
Горе стало гіркими сльозами,
Тут боролись герої за волю,
Йшли терновими в небо шляхами.
Це були чиїсь браття і діти,
А у когось свої підростали,
Їм всього лиш набридло терпіти,
Та мішенями снайперів стали.
І весь світ, замираючи, бачив,
Лиш словами його допомога,
Всі ці вбивства собі він пробачив,
Демократія. Втрати - вимога.
А ці горді герої Вкраїни
Свій останній світанок зустріли,
Плакав Київ, горіли руїни,
І за день люди там постаріли.
Досі в пам'яті крики: «Дорогу!», -
І до неба душа з клітки тіла,
Зовсім близько молитися Богу,
Тільки щоб Україна розцвіла.
Щоб весна на губах, ніби воля,
Поцілунком вітрів далі грала,
І народу скалічена доля
Із ганебних колін своїх встала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481963
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.02.2014
автор: Невідомська Вікторія