Мені болить, завжди, не лиш сьогодні,
Ми поховали вірних, молодих...
І струнами слова давно холодні,
Лиш волі робимо жаданий вдих.
Не можна зараз забувати правду,
Все вічності даруючи без слів,
І влади з пам'яті стирати зраду,
Щурів, що перші бігли з кораблів.
Немає права руйнувать країну,
Ділите те, що вірно берегли,
Ламати ніжну і живу калину,
Бо не за це герої полягли...
І серце б'ється, стомлене і хворе,
Та для зневіри місця в нім нема,
Мені болить за ті степи і гори,
Що Україні наша обійма.
Її ламали, знищити хотіли,
Поки душа - народ - не встав з колін,
Я знаю, у нас всіх серця боліли,
І вірить хочеться - ми йдем до змін...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482165
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.02.2014
автор: Невідомська Вікторія