Моя печаль одягнена у чорний плащ
і довгий, аж по кісточки
і очі стомлені від поневірянь
ховає під крислаті капелюхи...
Моя печаль має безцінний дар -
Творити щось із пустоти
Заповнювати собою
Усі фібри моєї душі.
Моя печаль, немов магніт
знеструмлює серцевий апарат
перетворює кров в нектар
ранами вкриває шлях
Моя печаль тріщинами на руках
Ніжніша за заморський шовк
Виводить білчиним хвостом
Риб і морське дно.
Моя печаль не спить без сну
Обличчям бліднішим за смерть
Відлякує надокучливих чайок
Від закритих монетами очей.
Моя Печаль…
Тільки Моя…
Пройде Печаль…
Пройде Життя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482170
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2014
автор: Сабріна