Ще не стигла кров рослини, чоботом розчавленої,
Як з усів боків, і знизу – місце ділять корнеплодові,
Будяки і благородні, хижі, тихі, жадібні,
Всі – займають щоскоріше пасбища горо́дові.
Це звичайно для природи, дикої й спорудненої.
Та коли людина бачить бійки безсоромні,
Їй здається: що то – лячно, варварськи, нелюдяно,
Як рослинення руйнує покриття бетонні.
За місця у сонць, енергій – вічна боротьба.
Засоби – гніт, штрики, страти, сором, чи «Ганьба!»
27.02.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482220
Рубрика: Сатира
дата надходження 27.02.2014
автор: Юхниця Євген