Блакитноока осене-подруго!
Не золотом ти стелишся мені,
А вільним полем, безкінечним лугом
І обрієм в туманній далині.
Тут, на просторах, що з дитинства рідні,
Щось наче відриває від землі...
Не птаха я, не полечу свобідно, -
Людина, а чи крила замалі.
Тут - вільно, вільно! Вітер щось лопоче,
Розказує на мові всіх вітрів,
Куди летів, куди летіти хоче,
Кого догнав, кого в путі зустрів...
І я зустріла: в білім павутинні
Бліду волошку на сухім стеблі...
...Мов очі жінки, в молодості - сині,
Що вицвіли, як і життя її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482235
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2014
автор: Раіса Гаврилюк