Ходила боса по стерні,-
хіба то біль? Болить і гірше.
Свою печаль, свої жалі
розповідала тільки в віршах.
Була вона завжди сумна,
слова леліяла, як діти.
Замислена і мовчазна...
А ще - любила дуже квіти.
Йшла у ліси, дивилась в небо,
приречена, але жива.
Їй щастя більшого не треба,
як слово йшло із-під пера.
Ходить любила манівцями,
Чугайстер їй віночки плів.
Це там, закоханий безтями
Лукаш про Мавку розповів.
Аби не плакати - писала.
Талант, як плата за життя?
І, як Касандра, добре знала,
що рано піде в небеса...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482239
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2014
автор: ОксМаксКорабель