Коли в жменьку збираєш усі свої миті з тобою,
Натикаєшся раптом на ще невідому стіну.
Розумієш тоді, що так мало у нас було "двоє"...
Розриваєшся навпіл і знов залишаєш одну.
Неповторність очей твоїх десь загубилась у мріях,
Підійма мене в небо й зненацька кидає долів.
Та ще дужче тебе я любити уже не зумію,
І чекатиму так, як весна, - вигляда журавлів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482350
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2014
автор: malinka