А жінці треба чоловічого плеча...
А жінка прагне почуватися в безпеці,
А не вдалась мені від моїх страхів втеча,
Скляними стали стіни у фортеці...
А я боялася, мій милий, так боялася...
В ночі я слухала своє серцебиття,
І на одинці з страхом цим зосталася,
Відчула всю оманливість життя...
А ти далеко, милий, ти не скажеш:
" Не панікуй, маленька, все мине..."
До купи мої нерви не зав'яжеш,
Не приголубиш, не цілуєш ти мене...
А я так плакала, мій милий, так ридала,
Холодний дощ просився у вікно...
А я малятко наше в люлі колихала,
Але самотність відчувала все одно.
А ти далеко, любий, ти працюєш.
Подзвониш, я скажу: " Усе нормально..."
Без слів душі волання не почуєш,
А я зіграю, мов актриса, - ідеально.
А жінка хоче плакати в " сорочку "...
А ми лиш притворяємось, що сильні.
Мені б тепла, любові, ласки по-кусочку...
А ти би стер рядки сумні, чорнильні...
А ти би збудував фортецю з дому.
А я би поділилась тягарем...
А нині розповім лиш місяцю блідому
Як ми удвох з дитинкою живем...
27.02.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482415
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2014
автор: Богданочка