Поглинутий ночами весь в печалі.
Годує темнота мої думки.
Думки, як нескінченні магістралі.
Здається, там де мрак – там я зави́с.
Які бездонні і голодні ночі!
Так пафосно вбирають всю мою вологу.
Там темрява навіює думки пророчі.
Та вдень все виявляється лише прологом.
Ніч – душі каменолом.
Лиш там я почуваюсь вільно.
Вночі готовий бігти напролом.
Я навіть трохи божевільний.
Куди заносить вітер темноти?
Лиш там я не рахую часу.
Лиш там не бракне тої повноти,
Якої світло дня погасить.
Купив білет. Дорога – в темну ніч.
Все в темноті так атмосферно.
Я відчуваю дивну річ, -
У темряві стаю відвертим.
Самотність не завада ночі.
Вночі так легко помовчати.
Вдивляються в вікно мої криштальні очі
Туди, де хочу закричати.
19/02/2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482427
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2014
автор: RAY ZAVTRA