Виряджала мати сина і благала,
Щоби віру у майбутнє не втрачав,
Щоб терпіння в нього вистачало,
Щоб на брата руку не здіймав.
Син стояв і з вірою молився,
І боровся словом стільки міг.
Та найшовся нелюд ,що сказився
І почав нерівний ,лютий бій.
Гронами червоної калини
Ввесь Майдан умить замерехтів
На очах всієї України
Бачили розправу тих катів.
-Мамо,я терпів ,як ти казала
-Я на брата руку не здіймав…
Жалюгідна смерть життя забрала.
Людожер у логовищі спав.
Ангелом у небо полетіла
Сотника нескорена душа:
-Мамо я помер за Україну,
Щоб вона завжди була жива!
27.02.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482590
Рубрика: Балада
дата надходження 28.02.2014
автор: леся квіт