як не відчаєм, то плечима
в ніч кочуєш і ніч стинаєш
що снопами у жмені котиться
голос жриці
клепає човен
нам в мадрівку по водах синіх
перехилишся, любко, осторонь
над отарою перевтілених
пожадань
півпорожня твоя спина - але хто ж?
її гладив
тебе, бідного, в себе го́рну
нам не писано
нам не сказано
як не втомою, то у груди
біле коло із білих квіток
кривих кілків -
поцілиш певне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482643
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2014
автор: kappa