Люблю я степ вечірньою порою,
Коли жара уже недопіка.
Коли сідає сонце за горою,
Притулок на ночліг, немов шука.
Тут море трав, сягають аж по пояс.
І забиває дух квітковий аромат.
Люблю за те, що тут я заспокоюсь,
Відчувши музику нечуваних сонат.
Тривожить серце кольорова гама.
Небачену красу вбирає зір.
Оця шовкова літня панорама,
Знеболеній душі, як сувенір.
Дарують силу лікувальні трави.
А мак червоний - віру у любов.
А сум непроханий, розвіється вітрами.
Жага життя повернеться тут знов...
(натисніть на картинку...)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482761
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.03.2014
автор: Н-А-Д-І-Я