***

Народе  мій!  Признай  в  мені  дочку  –
Селянку  в  корені  і  гіллі…
Ти  –  океан,  признай  в  мені  ріку,
Ту,  що  несе  до  тебе  хвилі  вільні.

А  разом  ми  –  знедолена  земля,
Аж  чорна  від  зневаги  і  побоїв.
Нам  щось  іще  наказують,  велять,
А  ми  такі  знесилені  обоє…

Де  мітка,  що  лише  подоти  –  біль,
А  далі  –  місце,  де  квітують  мрії?
Хай  стану  краплею,  народе  мій,
Й  твойого  болю,  і  небезнадії.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482809
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.03.2014
автор: Раіса Гаврилюк