По весні свої ноги волочу,
Київ стогне попід ліхтарем.
Який ще йому випаде злочин,
Доки стане як слід бунтарем?
Ти змальований у гуморесці,
Але ж добрий жарт не застарів.
Не порушував кодекси честі,
Значить просто не брав хабарів.
Завсігди не волів бути катом,
Фарбувати в червоне спориш.
Виставляючи брата на брата,
Не тікав од своїх за рубіж.
Не роздвоював вкраїнські землі.
Тим історії ти допоміг.
Не бувало Героїв померлих,
Знач, не буде бандюгів живих.
Смерть не ходить одна закутками.
Навіть в правді знайде каламуть.
Стане черга, та не за квитками,
Сотня піде в останнюю путь.
Дайте світу побачити сором,
Це не стане рівнятись з тавром.
Дайте лиш їм днів сорок... Днів сорок.
Пропустіть їх на аеродром!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482882
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.03.2014
автор: Митрик Безкровний