Земле рідненька, була б ти радше бідна.
Латана свитка і міллю побитий кожух.
Може, тоді би ти була свобідна,
Може, тоді не вбивали б твій дух.
Родила би кукіль, а не пшеницю,
Вінчала голівоньку лиш бадиллям.
У спадок давала мізерну дещицю,
То, певно, би й легше жилося синам.
А так, що не кинь, усе сходить.
Як медом намазані землі й гаї.
Ласі к чужому вмостились заброди,
Діти ж у приймах вікують твої.
Земле моя, була б ти радше бідна,
Не вишивана, а сіряк сіряком...
Може, б тоді твоє слово погідне
Звучало, як пісня над власним двором.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482998
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.03.2014
автор: ОксМаксКорабель