Враз мама мене запитала про пісню,
"Про мамине серце" - згадала таку?
Та я промовчав, наче груди без кисню,
Бо пісню цю в серці тримаю твою.
То, мабуть, так Бог нагадав мені дружбу,
Яку час поставив в багаття вогню,
І дружба та майже у попіл зітліла,
Та вогник надії залишив золу.
Прости мене, друже, що мало любові
Зумів тобі дати в багатті часу.
З тобою ми різні обрали дороги,
Та я закликаю, шукаймо одну!
Колись ти писала "Єднаймось, браття!",
Та враз загубила старі почуття.
Пробач мене, друже, що я пам’ятаю,
Яка була в тебе чарівна душа.
Важкі ці часи, і даються не легко,
У кожного в серці свої павуки,
Та згодом прийде розуміння напевно,
Де ми наробили свої помилки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483076
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.03.2014
автор: Сергій Ранковий