Кувала сива зозуля. Замовкла. Охрипла.
Зіжалось маленьке серденько. Завмерло.
Хіба ж, моя нене, стерпіла ти мало лиха ?
Хіба заслужила, щоб доля так дерла?
Гуляли вільні вітри. Заблудились. Упали.
Затихли, зітхнули, сховались в яру.
Хіба ж, Україно, мало тебе роздирали ?
Мало труїли душу раниму твою?
Рідна, кохана, заплакана ненько!
Дай руку свою. Піднімайся з колін.
Хай б"ється твоє побите серденько.
Мила, з тобою діти козацькі твої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483221
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2014
автор: Олька Оленька