Я більше не є, мене більше не буде
І менше не стало, чи ж я то була?
І хоч би мовчала, та ти ж мене знаєш,
І хоч би не знав, то б на волю плила.
Мені не сказали, я більше не знаю
Від кого тікати, до кого втекти.
І ночі замало, слова вилітають.
Не можна мовчати, не можна піти.
І воля звалила мене на коліна,
І сила знесилена впала до ніг.
Любов - моя віра і мОя провина.
Хто з нею літав, той без неї не зміг.
Не було би страху і я б не боялась
Летіти й упасти, вмирати і жить.
Не було би щастя і я б не прощалась
З собою на віки й з тобою на мить.
Ті очі не хочуть від ранку до ночі,
Від ночі до серця, від серця до нас.
А серце питає, від кого тікає,
А серце чекає, як спиниться час.
І може я вийшла за край і не знаю
Дороги назад, як вернутись тепер?
І я би мовчала, та не вистачає,
Так не вистачає себе і тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483237
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2014
автор: Діана Власт