Була весна… Сніги розтали,
І сонце гріло золоте.
Пташки із півдня повертались…
Хто ж знав, що сніг знов замете?
Бо за вікном зима, як справжня,
І сніг все йде, іде, іде,
Та й сонечка не видно зрання, –
Все біле у снігу й бліде.
А сніг іде такий лапатий
І землю пухом покрива –
Не хочеться виходить з хати,
Бо хоч і сніг, але – моква.
І страх бере: що ж далі? Годі!
Чи довго буде ще зима,
І що віщує нам природа,
Чи діла їй до нас нема?
А сніг дороги замітає,
Іде густий-густий такий…
Весна не дуже поспішає, –
Назад вертаються пташки.
08.04.2003 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483285
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2014
автор: Martsin Slavo