[color="#520707"][i]Повінчана у кетягах калини,
Струмує передзвоном кришталю.
Душа твоя у мові, Україно,
У першому й останньому «люблю».
У серці кожнім напинає струни,
Живе в смарагді трав і пишних крон,
Щоранку будить сонях злоторунний,
Вмостившись понад куполом церков.
Душа твоя, славетний мій народе,
Викохується в мові з перших літ,
Немов зерно крізь матір-землю сходить,
І обіймає неба зореліт.
У ріднім слові кличе нас прийдешнє,
Минуле відбивається вогнем,
Лілейний цвіт тендітної черешні
Загоїть у душі пекучий щем…
Співуча мова – кров жива народу,
То вільної душі кипучий жест,
Єднання чисте Заходу і Сходу,
Від сотень тисяч до самотніх верст. [/i]
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483315
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2014
автор: Юлія Кириленко