[i]Я бачу сонця теплого пропіння,
та різних кольорів дивне сплетіння.
Я бачу раннішню росу,та квіти,
як безтурботно граються там діти.
Я бачу як дерева лисття розпустили,
як батьки за сином заскучили...
Я бачу як біжать струмочки,
з війни поверталися синочки...
Я бачу ту турботу,те добро,
як мати плаче,а батько лише бачить те тавро...
Я бачу як син на вколішки паде,
і просить батька пробачити,що молоде...
Я бачу сльози сина,та покаяння,
за тещо він вбивав,здавалось це лише протистояння...
За те що зброю взяв до рук,і "стрілив"
хоч і нехотів та все одно поцілив...
Я бачу люди!хоч я і сліпий як народився!
сердцем я на світ цей подивився...
А чим на нього дивитеся ви?
І куди лунають ваші молитви?
Чого ви просите від Бога?
якщо в країні скрізь така тривога?
Куди поділась ваша єдність?
Схаменіться,люди то є необхідність!
Я бачу те чого ви так боялись,
Війна!!!ось чого ви дочекались!!!
І дай нам Боже сили...
І те чого ми заслужили...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483334
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.03.2014
автор: Т.І.Ю.