коли смутку вже вершина,
а удома — як в обузі, —
відлунайся на мобільний,
кинь йому заявку в друзі!
залишитись наодинці
інколи не ліпше смерті.
не тікає по манівці,
не згукає, не озветься.
втішитися тим, що має:
рідні люди. мама й тато.
довгов`язко обіймає
зафіранена кімната.
він гукає вже на поміч,
доброхіть чи примусово.
розливайте світло в домі,
споглядайте. все готово.
вирушайте в нічну зміну
веслувати до святоші.
дві лопати. дві драбини.
хрест,труна і огорожа.
кульмінації — затишшя.
усе інше — всплеск емоцій.
цвинтарневий вітер свище,
розвертає охоронця.
шия вже не кровоточе.
по дисплею моніторю:
ти дзвонив мені півночі,
заборона при наборі. . .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483338
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2014
автор: Митрик Безкровний