Чотири,
шість
і один,
або
чотириста
шістдесят
один –
на стільки
мільярдів
метрів
далека
від Сонця
вона. –
Чи не
тому-то
і Сонце
не гріло її?
Два
і два,
або
двадцять
два
кілометри
крізь центр –
така вона
вже
мала.
Чи не
тому-то
так пізно
про неї
довідались
високі чини?!
А ми
її знали,
любили
і душами
гріли
своїми;
і нині
сміятися
маємо право
над тими,
хто вкотре
планети
відомі
для нас
відкриває!
Створено: 1987 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с.
С. 86
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483477
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.03.2014
автор: Т. Василько