Сіре небо. Березень. І тиша.
Тільки дятел стомлено гуде.
Вітер гілля неквапом колише
і збиває шапки у людей.
Сонце засоромлено сховалось.
А земля набухла молоком.
Зеленава повінь вгамувалась
і влягалась під ноги килимком.
Скоро казка прийде в надвечір'я,
принесе в подолі черепки:
хтось затягне долю на весілля,
а кому - до хати не з руки.
Сиве небо. Березень. І тиша.
Колесо судьби, як бумеранг.
Що собі придумав, те напишеш
і воно повстане в світі правд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483505
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2014
автор: URANIA