Він любить залишатись сам на сам зі стінами.
Коли так сухо і непривітно-сіро на душі.
Впирається в підлогу худими колінами
І дивиться на небо, крізь павутину й вітражі.
Він любить чути її кроки шурхотливі в коридорі,
І відчувати на губах холодний, мертвий подих.
І хай усі кажуть, що він вже невиліковно хворий,
Хай кажуть "божевільний", але вона все ж приходить...
Він любить малювати по стінам водою із крану.
Й годинами сидіть в її незримих, мертвих обіймах.
Незрячими очима бачити кожен згин її стану,
Їсти невидимий попкорн й у вікні дивитись фільми.
Він любить залишатися сам на сам до самого ранку,
Чекаючи, поки вона прийде й залишиться навік.
Заради неї прасує подерту свою вишиванку
Цей божевільний, хворий на кохання, худий чоловік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483587
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2014
автор: Олька Оленька