щодня, прокидаючись,
я примушую своє серце битися
по-новому,
неначе вмикаю заржавілий двигун
давно розбитого автомобіля,
котрий постійно годували
неякісним бензином
і безнадійно поганим
мастилом для двигуна.
автомобіль їздив поганими дорогами
і ніколи не шукав
надто простих шляхів до цілі.
він розбивав підвіску
і зношував свої шини до дірок,
надіючись,
що одного разу
він приїде до того,
до кого прагне
весь свій час
з моменту його створення.
каждый день, просыпаясь,
я заставляю свое сердце биться
по-новому,
словно завожу заржавелый мотор
давно разбитой машины,
которую постоянно кормили
некачественным бензином
и безнадёжно плохим
маслом для двигателя.
она ездила плохими путями
и никогда не искала
слишком простых дорог к цели.
она разбивала подвеску
и изнашивала свои шины до дыр
в надежде,
что когда-нибудь
она приедет к тому,
к кому она стремится
все свое время
с момента ее создания.
05.03.2014г. [06:57]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483598
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.03.2014
автор: Віктор Шупер