Як гучно небо кришить хмари дощові на підвіконня,
Лірична мряка хижим лисом зазира в моє вікно...
Та вже коли, нарешті, вмориться мене тягти жебрак-безсоння
У невідомість склянооку, у незнаність, у небачене кіно…
Кіно про тебе, одиначку милу...
Кіно про небо – без зірок...
Я розлюбив його за ту безликість сиву
І розлюблю тебе за те, що самота – твій бог…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=48383
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.11.2007
автор: Янгел Блюзоу