Коли дим затерпає у венах,
стає дуже лячно.
Пробач.
За те, що гралась на морозі
водою,
коли тебе не було поряд.
Тобі,
тоді
довелось
розтирати мої замерлі коліна,
хукати на мої
руки.
Намагатись врятувати мою майже втрачену душу.
Яка намагалась бути твоєю
але не змогла.
Також пробач мені
за те, що снюсь
щоночі,
тільки тобі.
Сную, наче,
біль у твоїх венах.
і вертаюсь на світанку
розбита
з потріпаним волоссям,
затерпша.
Бо ти не врятував
мене
від падіння.
Яке було неминучим,
бо навіть в пустелі
може текти кров.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483845
Рубрика: Верлібр
дата надходження 06.03.2014
автор: Gabriet Ksenia