Споріднені серця

Прийшла  весна  і  Сонце  запалало,
Природа  ожила  від  співу  солов`їв,
Але  я  згадую  то  літо,  що  минало,
Коли  тебе  уперше  я  зустрів.

Та  ти  поїхала,й  ми  мали  все  забути,
А  доля  розсудила  нас  сама.
Хіба  могло  по  іншому  все  бути?
Коли  зустрілися  споріднені  серця.

Час  ішов,  минали  дні  і  ночі,  
Та  я  вже  знав  чого  хотів  тоді,  
Бо  вже  не  міг  забути  карі  очі,  
Які  дивилися  на  мене  уві  сні.

І  зустрічей  з  тобою  не  забуду
І  довгі  ті  зимові  вечори
Коли  в  своїй  руці  тримав  я  твою  руку
І  не  давав  тобі  від  себе  я  піти.

Та  ти  поїхала,  лиш  спогади  лишились,
І  подароване  тобою  фото  на  стіні,
Нагадує  про  то  як  ми  зустрілись
І  про  проведені  чудово  літні  дні.

Я  знаю,  що  цим  все  не  скінчиться
Бо  не  згубитися  спорідненим  серцям
І  вже  не  будеш  ти  ночами  сниться,
А  просто  станеш  ти  моїм  життям!




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2014
автор: 10755701