Прийшла весна і Сонце запалало,
Природа ожила від співу солов`їв,
Але я згадую то літо, що минало,
Коли тебе уперше я зустрів.
Та ти поїхала,й ми мали все забути,
А доля розсудила нас сама.
Хіба могло по іншому все бути?
Коли зустрілися споріднені серця.
Час ішов, минали дні і ночі,
Та я вже знав чого хотів тоді,
Бо вже не міг забути карі очі,
Які дивилися на мене уві сні.
І зустрічей з тобою не забуду
І довгі ті зимові вечори
Коли в своїй руці тримав я твою руку
І не давав тобі від себе я піти.
Та ти поїхала, лиш спогади лишились,
І подароване тобою фото на стіні,
Нагадує про то як ми зустрілись
І про проведені чудово літні дні.
Я знаю, що цим все не скінчиться
Бо не згубитися спорідненим серцям
І вже не будеш ти ночами сниться,
А просто станеш ти моїм життям!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2014
автор: 10755701