Ніхто не може розказати,
У очі про своє життя,
Про біль, страждання і розлуку,
Про те що думав ти чи я,
За весь цей час.
І в результаті, усі мовчать.
Ніхто нічого не питає,
Усі сидять - спостерігають,
За більш успішними людьми.
За тим що роблять, де гуляють,
І як проводять вільний час,
За тим що мають чи не мають,
І товщиною їхніх кас,
Але ніхто і не подумав,
Що може досягнути сам,
Такого рівня як ті люди,
Від спроби ж нам нічо не буде...
Тому не треба розслаблятись,
Чекати щастя і везіння,
А треба трішечки навчатись,
У тих людей - такого вміння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483941
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.03.2014
автор: Степан Рожко