Може я ще нічого не розумію,
Може не вмію кохати,
З часом свої помилки зрозумію
І буду в майбутньому їх виправляти.
Але в такі юні роки́,
Так багато пережито,
І так багато мороки́
Дещо на все життя відбито.
Деякі рани не виліковні,
Дещо так рветься назовні.
Пересвідчилась: не довіряти,
Краще все в собі тримати.
Людям властиво брехати,
Заздрити, вигадувати, зазіхати
Тому, я закриюсь, сховаюсь
Так буде краще – сподіваюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483982
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2014
автор: Лелія