До 200-річчя з дня народження великого генія українського народу Т.Г.Шевченка
Реве та стогне Україна
Народ замучений встає
Проти лихого буржуїна,
Який лиш дбає про своє.
Вже годі, браття, нам терпіти
Це беззаконня у краю,
І годі лиш одним жиріти,
І животіти, як в раю.
Тарас – наш батько хмурить брови,
Й осудить кожного із нас,
І вибиває з тих полову,
Хто ще вагається в цей час.
Тече Дніпро, як двісті років
Під шепіт хвиль у Київ-Град
Глядить із Канева широко
Наш славний геній всіх порад.
Після Майдану москалисько
Вже кинув банду у наш Крим
Й війнуло кров’ю знов так близько...
Невже війна і бійня з ким?
То ж наші браття і слов’яни...
Та пам’ятаємо Петра
І Муравйова волкогана
І кров на берегах Дніпра.
Ми не забули хто ви «браття»,
Хто нас морив і розпинав...
Дрівцят підкидував в багаття
Лишень би Кремль тут керував.
Тепер по вашому не буде!
І Путін, ти запам’ятай!
В нас зовсім інші стали люди
Й своїми м’язами не грай!
Бо світове все товариство
Єдино встало на наш бік
І ти за все оце злодійство,
Ще будеш каятись повік.
А цього вепра-Яничара,
Що приголубив під крило
Жде справедлива наша кара,
Коли б це тільки не було.
Щодо простих людей в Росії –
Там, дійсно, наші є брати,
І в них такі ж, як наші мрії,
Щоб розвиватись і цвісти.
А ви, катюги-кровопивці,
Ще мало вам людських життів...?!
Єднаймось, браття, українці,
Щоб ворог з зависті тремтів!
І ти, Тарасе, не журися,
Народ мій мудрий і стійкий
Хоч як би ворог наш не злився
Ми зборем все! Твій дух святий
В серцях у наших відродився.
2.03.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483994
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 06.03.2014
автор: Василь Дальнич