Гірко плаче матуся,
Та не виплакать горя
Бо вже наступають з-за Чорного моря,
Недавно був Беркут, сьогодні ж - Росія,
Невже не збудеться українця мрія??
Невже не бувати нам вільним народом,
Таким щирим, мудрим, козацьким родом?
Як же важко боротись за тебе Воле,
Чому така жорстока з нами, ти Доле?
Загинуло сотні наших героїв,
Й тисячі вже зазнали безліч побоїв.
Що ж буде дальше, о Боже, скажи?
В боротьбі за волю нам допоможи!!
Ми жертв скільки вже віддали тобі,
Не дай більше загинути жодній українській душі.
Скорботи і втрат вже досить нам,
Не дай нажитися панам!
А подаруй мир і добро,
Щоб красувалося Дніпро,
Щоб у Криму були лиш наші,
А не вояки-москалі із Раші.
Ми будемо вдячні тобі до віку,
Подаруй же нам щасливу Україну без ліку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484002
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 06.03.2014
автор: Лелія