Коли плаче розхристана мати над тілом дитини –
Юнака синьоокого, вбитого на барикадах,
Коли діти співають під кулями Гімн України,
На кривавім снігу не згасає вогонь у лампадах, –
Я не можу писати, не бачу рядків за сльозами,
Рветься серце на площу, охрещену свято Майданом,
Де на кожному метрі тепер – рушники з образами,
І червоних тюльпанів гора височіє курганом.
Як на прощу, ідуть на Майдан: поклонитись загиблим,
Скласти шану живим, уцілілим, за всіх помолитись.
«Хай живе Україна!» – повторюю голосом хриплим.
Якщо вірять мільйони, то бажане має здійснитись!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484034
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.03.2014
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)