Ти так довго блукав пустелями.
Агресивними.
Небезпечними.
Так багато міняв свідомостей.
Тренувався.
Ставав сильнішим.
Ти стомився, отак блукаючи.
Від боротьби.
Час закінчувати.
Від зброї на пальцях мозолі.
На думках також.
На спогадах.
І ти повернувся додому.
Звідки вирушив.
Де все рідне.
Де про тебе складали легенди.
І пишалися
Твоїм образом.
А ті погляди, що там зустріли тебе,
Налякали тебе,
Відштовхнули тебе.
Все змінилось, змінились люди.
І боялись тебе.
І зреклися тебе.
Тільки от це не дім твій змінився.
Все таке ж,
Знайоме з дитинства.
Від мандрівки змінився ти сам.
Не впізнали тебе,
І боялись тебе.
Ти забув - тут не ходять зі зброєю.
А свою то ти
З рук не випустив.
Тут не дивляться насторожено,
Як ти дивишся.
Звик дивитися.
І лишився тепер без дому ти.
І розгублений,
І загублений.
Надто довго боровся з монстрами,
Дав можливості
Монсту в собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484057
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2014
автор: Сторонній