[i]От…
Просто старість, просто старість,
сидиш на сонечку жалюгою,
дозрів, набряк, забитий пугою.
Й бриньчиш,готовий до всього…
Ще й непідвладний розуму,
Гмикаєш щось з останнього…
І…
Якщо,
щось ,
ще
і відзначаєш -
дитячий сміх
та виски чайок.
І-і-ї.
Знов, камінчиком.
До дну.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484104
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2014
автор: Ицхак Скородинский