Я ж тебе так кохала,
Як не можна людину любити,
Могла тобі зраду простити,
Навіть, якби не знала.
Я любила безтямно так,
Що росли із спини світлі крила,
Любов у хмарах мене носила,
Але ж я, насправді, не птах.
Я любила тебе сильніше
За свою нездійсненну вічність.
Та за свою безмежну ніжність
Поплатилася найціннішим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484184
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2014
автор: Олька Оленька