Лише на схилі помічаєм,
Як неупинно плине час...
Він - спорожніла склянка з чаєм,
Колись налита не для нас.
Недопалки років минулих
Ганяє вітер, як сміття,
Та сиві мрії, що поснули -
Вже їм немає вороття.
А ті залишені хвилини -
На що я їх розподілю?
До чого справді серце лине,
"Кохає" каже, чи "Люблю"?
Люблю життя? Авжеж не знаю.
Люблю себе? Облиште, ні!
Десь серед моря, небокраєм,
Душа самотня у човні
Останній острів свій шукає,
Притулок тихий назавжди' ,
Знайти, сказати "Так, кохаю".
Що зможеш ти відповісти?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484242
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2014
автор: Алексей Мелешев