Я був і лишився хлопчиськом,
Отроком синіх небес…
Мені до них надто близько,
Я зник,розчинився і щез!
Занадто важкий мій хрест,
Мені тягти не по силам…
Зіщулився,скорчився весь,
У мене забрали крила!
І марно чогось хотіти,
І глупо чогось чекати…
Мого одкровення квіти,
Зім*яли залізні грати!
Дайте мені ковток,
Дайте блакиті висі…
Втомлений від чуток,
Вдяг я безсмертя ризу!
Тепер не боюся страху,
І смерті,напевне,теж..
І прагнеться стати птахом,
Чи зорями горніх веж!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484338
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.03.2014
автор: Той,що воює з вітряками