Навколо сміється, дзвенить в голосінні
Весна. Пливе навкруги казковим човном.
Змиває нектаром смуток осінній,
Поїть солодким і хмільним вином.
Наливає по вінця душі юнацькі,
Коханням навмисне жорстоко п'янить.
І б'ються в надії серця чудернацькі,
Б'ються нестримно, бо хочуть любить!
Їм не накажеш - серця непокірні:
Всередині кожного нестримна любов!
Почуття ці весняні - чисті і вірні:
Всередині кожного б́ухає кров!
Ось так непомітно, раптово й неждано...
Повела вона мене... в поривів світи.
О! Моя Весно, моя Кохана,
Будь же поряд зі мною завжди!!!
́
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2014
автор: Олекса Дмитрук