Московський карлик, злющий на весь світ,
За те що зростом він так і не вийшов,
За те що вдома, мов шкідливий кіт,
Нашкодивши, ховався на горище.
І в КГБ пішов лиш із метою
Помститися високим і струнким,
Для всіх хто краще – стати гемороєм,
Щоб хто був чисти – враз ставав брудним...
Пошпигував у німців разом з «Штазі»
Як результат – не втрималась стіна
І впала у Берліні. Він образивсь...
Бо там була десь і його вина.
Пізніше в Ленінграді став таксистом
Возив блядєй для партноменклатури,
І от тоді ставав він точно вищим
В своїх очах, а чи в очах профури...
Тоді й примітив карлика Собчак
Та взяв його собі до охорони:
Подати кави, чи розлить коньяк
Пригнать машину друзям до перону...
Він так улесливо усе оте робив,
Та підленьке нутро отої тварі
Зробило все, аби Собчак спочив:
Серцевий напад всі констатували.
Отак по трупах він ішов вперед,
Де – шантажем, де – підлістю, брехнею
Заліз у крісло карлик-президент,
І загнуздав могучую Расєю:
Свободі слова кляп загнали в рота,
Свободі совісті безсовісний Кирил
Одноосібно зачинив ворота,
А беззаконня всі – благословив!
Лилася кров у мальовничих горах
В угоду карлику полізли на Кавказ,
Прості солдати нюхали там порох,
В Москві ж багаті - продавали газ!
Далі буде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484380
Рубрика: Сатира
дата надходження 08.03.2014
автор: Віктор Погуляй