В неволі, одиноко, і життя не те,
Немає кому слова й мовить,
І всі немов забули , що життя - одне...
Мовчать... і Україну гроблять...
Ось тому дорога терням вже заросла,
І не пройти до свої хати,
А країна вже здавалося - доросла,
Та мусить все одно страждати...
Все через помилки дітей отих своїх,
Яких давно уже зомбують,
Неправдою щодня гартують вправно їх...
Брехню лише вони і чують...
Тож друже не сиди... а дій... встань з дивану...
Правду ти крізь терни донеси,
Щоби пострілів не було тут з нагану -
Дух вкраїнський мусиш піднести...
І море Чорне нам щиро усміхнеться,
А дід - Дніпро прийме свободу...
Ворог наш не переможе , - захлиснеться...
Бо ми браття не рабського роду...
Назар Гузій 08.03.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484433
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2014
автор: Назар Гузій