Очистити себе від буднів бруду,
Забути все,забути зовсім всіх…
І навіть карооке,cвітле чудо,
Після якого в серці тільки сніг!
Після якого в серці тільки сонце,
Без нього був би земляний черв*як…
Венеціанським скупим торговцем,
Штовхав би перехожим шлак!
Я нащадок вільних запорожців,
Шукаю в небо власну путь,
Я мотлох у старій коробці,
І мене ніде уже не ждуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484520
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.03.2014
автор: Той,що воює з вітряками