Хоч зовім її сестрою хоч чортом, хоч братом,
Все одно не буде нас вона поважати.
Чи при владі Петро перший, чи Сталін, чи Путін-
Ми для них лиш малороси і зрадники люті.
Ще й чомусь весь час вважає, що без неї б зникли,
То ж в імперії й союзи нас тягнути звикла.
І при цьому доказує що ярмо це – дружба,
Й лиш Росії має бути і життя і служба.
Чось свербить її повчати з ким дружити маєм,
Звати ото президентом, що вона бажає.
Хто клянеться їй в любові – хвалить урочисто,
А хто вірний Україні – каже що "фашисти".
Тепер знов їй захотілось вкраїнської крові
Й називає «порятунком» напади військові.
Колись дід мій про таких любили казати:
-Сама свиня рве мішок – сама й квилить клята.
5.03.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484605
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.03.2014
автор: тарпик