Син Божий знав, що завтра на Голгофу.
І будуть книжники Його судить.
Була весна. Був сад такий прекрасний.
Він жить хотів. О, як хотів Він жить.
Припав устами до землі. Впав на коліна,
А сад співає, сад - цвіте
О, Боже, милий, чаша ця незмінна,
Якщо можливо, хай мене мине.
Аж піт кривавий впав з чола на землю.
І стало тихо так, замовк пташиний спів.
Я знаю, Боже, жив тут не даремно,
Та станеться усе, як Ти того хотів.
Вже чути кроки. Дасть цілунок Юда
А Гетсиманський сад чомусь тремтить:
Життя прожив я чесно, без облуди
Навчав людей, як в серці з Богом жить.
Якщо можливо, хай минує чаша
Наповнена по вінця гіркоти.
Та хай звершиться те, не як бажаю,
Смиренно сприйму все, як хочеш - Ти.
... Була весна. І сад розцвів, як диво.
Та вже юрба розлючена біжить.
Сад Гетсиманський був такий красивий
Ісус так жить хотів. О, як хотів Він жить.
Оксана Максимишин-Корабель
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484755
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.03.2014
автор: ОксМаксКорабель